Про локальну поразку Тетяни Монтян

Висловлю думку пересічного обивателя з Києва. Не дуже розумного — але таких багато, й ми теж маємо право на свою думку. :)

Відома суспільна діячка Тетяна Монтян зробила допис на Facebook про причини програшу її партії "Спільна дія" на місцевих виборах у Києві. У першу чергу лідер партії себе "карає" за поїздку до "ЛНР", де забрала в нині покійного Мозгового українського полоненого. У інтернетах гуляють її фоточки з Мозговим за чашкою чаю, часто — зі злими підписами. Ще було згадано захист Коцаби за Завірухи, а також певна нестриманість у словах.

Як на мене, найбільшою помилкою були її регулярні поїздки на російське телебачення та інтерв’ю кісєльовському сайту ukraina.ru. Вона діяла за принципом "куди запрошують, туди і йди, пропагуй свої ідеї". Однак така неперебірливість явно відняла не одну тисячу потенційних голосів. Там її банально використали як "корисного ідіота", що хає "хунту", не підбираючи слів. Її виступи додавали балів лише російській пропаганді. Як тільки вона починала казати щось погане про Росію та імператора ("отжали Крым", "да отвалите вы" і т. д.), одразу ж її перебивали й не давали висловити думку до кінця. Так робили з Карасьовим та іншими гостями їхніх мочилово-шоу. Підігравання пропаганді ворога (а нинішня Росія таки є зовнішнім ворогом України), хоч і нібито з благою метою, — цього багато хто не забуде й не пробачить.

На одному з російських каналів Тетяна Монтян якось сказала, що для збереження держави "Януковичу варто було розігнати Майдан". Але ж він його пробував розігнати — і 30.11.2013, і 11.12.2013, причому далеко не найделікатнішими засобами. І що з цього вийшло? Людей приходило ще більше. Якби він його повністю розігнав ціною сотень/тисяч жертв (що майже відбулося 18-20.02.2014), Україна б ґарантовано отримала інших сепаратистів — уже на заході. За Київ і центр не знаю. І було б, можливо, навіть гірше, ніж зараз. Наприклад, перенесення столиці до Харкова та "братня допомога" російської армії на прохання формально законного президента.

На мою думку, навпаки — Януковичу варто було піти на компроміс із опонентами до Нового Року, поки Майдан іще не став радикальним. Наприклад, відмінити зміни до Конституції 2010 року. Як би він пояснив це своїй братві — не знаю. Наприклад, так: "інші варіанти гірші для всіх нас". Але мудрість ніколи не була його фішкою.

Зробивши ставку на мочилові "хунти", але рідко згадуючи зовнішній фактор, Тетяна заробила тисячі прихильників серед поміркованої частини "Шаріяту". Різні радикальні українофоби (щирі та уявні) також по приколу обліпили її фейсбучик і постійно підгавкували. Помірковані "пост-майданівці" теоретично могли стати її прибічниками, однак їх могла відштовхувати атмосфера в коментарях: оце все "страна 404", "Руина", "Усраина", "майдауны" тощо.

У лідерки партії є ще одна особливість, про яку вона згадала у зверненні до прибічників, — вона матюкається в соцмережах і взагалі поводить себе не дуже стримано. Усе-таки треба підбирати м’якші слова, політика має бути "дипломатичною". Фейсбук публічної людини — це ж як партійна газета.

Більшість критиків отримували ярлик "упоротих". Із допомогою певних політтехнологій конкурентів склався стереотип "хамки й сепаратистки Монтян", що мав не нульове підґрунтя принаймні щодо "хамки". Це спричиняє замкнене коло взаємних обрАз, розірвати яке може лише одна людина.

Таким чином, Тетяна Монтян здобула певну популярність на сході з прицілом на Верховну Раду, але сильно втратила в інших регіонах. Насамперед у Києві.

Аби відновити рейтинг, можливо, варто вести по-різному кампанію для кількох різних аудиторій. Наприклад, для невибагливих виборців можна висувати яскраві та прості квазі-ляшковські гасла типу "вдаримо киянкою по комунальній мафії!" тощо. Віщати те, що "піпл хаває". Вимогливій частині суспільства можна підмигувати: "то все — для конкретних пацанів, а для вас, панове, — вишукана програма". Толерантності можна повчитися у свого заступника по партії.

Попри деякі ідейні розбіжності, маю певну симпатію до "Спільної дії" як однієї з 2–3 більш-менш "притомних" українських партій. На мою думку, більшість ключових членів партії діють досить щиро й можуть принести користь Україні. Є маленька підозра щодо "відносин" із Ахметовим — нехай доводять спільними діями протилежне.

Якщо правильні висновки буде зроблено, у партії ще будуть шанси на успіх.

P. S. Тетяна Монтян уважно прочитала цей допис і повісила на мене ярлик  "упоротого". Даремно, але це вже більше її проблеми.